« назад до переліку

23.02.2018    
Нескорений командир «Чорного лісу»
 

     24 лютого виповнюється 72 роки героїчної загибелі командира 22-го тактичного відтинку «Чорний Ліс», полковника УПА , кавалера Золотих Хрестів бойової заслуги 2 і 1 кляси Василя Андрусяка (псевдо «Грегіт», «Різун»). В цей день в Снятині, біля його пам'ятника кожного року проводиться поминальне віче за загиблим командиром і всіма полеглими борцями у лавах УІІА. А на місці загибелі Василя Андрусяка в Богородчанському районі йому віддають честь, національно- патріотичні організації, молодь і свідомі жителі краю. Вклонитись командиру сюди приїжджає й Снятинське братство вояків ОУН-УІІА. Символічна могила стала місцем спочинку полковника, оскільки місце його поховання досі не відоме.

     Майбутній партизанський командир народився в ремісничій багатодітній родині 11 січня 1915-го року. Він із дитинства мав великий потяг до науки, гарно співав. Володів неабиякими організаторськими здібностями і вже у 17 років вступає в націоналістичну організацію ОУН та молодіжне товариство «Сокіл». Молодь Снятинщини поважала Василя за порядність, інтелігентність, доброту. Через націоналістичну діяльність був засуджений польською владою на два роки тюрми. А з приходом радянської влади остерігаючись арешту, Василь Андрусяк у 1940 р. переходить кордон і приїжджає до м. Зауберсдорф (Австрія), де проходив військовий вишкіл в українському легіоні «Роланд», створений за ініціативою ОУН. У другій половині 1941-го після повернення до Снятина очолив окружний провід ОУН під псевдо «Різьбяр». На цій посаді він приділяв значну увагу роботі з молоддю, вишколу та навчанню кадрів, а особливо — військовим зайняттям.

     Від 1943 року зі зброєю в руках перебував у підпіллі. Провід призначив Андрусяка членом обласного військового штабу, командиром сотні Української народної самооборони (УНС) «Змії» (листопад 1943), курінним куреня «Скажені» ( 1944).

     З 1945року Василь Андрусяк став командиром ТВ-22 "Чорний ліс" до його складу входило п’ять бойових куренів УПА, які охоплювали всю південну частину лісового масиву тодішньої Станіславської області. Вів клопітку щоденну пропагандистську та організаційну працю. Брав участь у багатьох боях із німецькими та московськими окупантами. Завдяки вмілим маневрам Андрусяка повстанцям вдавалося виходити з оточення без значних втрат. Партизанські загони під командуванням «Грегога» користувалися великою підтримкою серед місцевих жителів.

     У цей же період Василь Андрусяк 11 травня 1945 р. в селі Посіч біля Станіслава, одружився з Євгенією Гуцуляк, членом ОУН, розвідницею та зв’язковою, медсестрою УПЛ. Однак їх спільне родинне життя тривало недовго. Вже наприкінці 1945-го, на початку 1946-го органи НКВД для знищення командира «Грегота» та повстанців кинули великі сили.

     Існує декілька версій смерті Василя Андрусяка. Одна зних: 24 лютого 1946 р. командир із групою повстанців між селами Глибоке та Грабівка Богородчанського р-ну потрапив у засідку 215-го стрілецького полку внутрішніх військ під керівництвом лейтенанта Євтухіна. При спробі затримання живим Андрусяк відкрив сильний вогонь з автомата і в перестрілці загинув. Тіла загиблих українських вояків два тижні влада возила навколишніми селами, намагаючись залякати місцевих жителів і принизити роль визвольного руху.

     За іншою версією дослідник та історик з Калуша Микола Когут вважав, що повстанці на чолі з командиром зуміли вирватися з оточення, серед них був сотенний «Запорожець», колишній лейтенант Червоної армії, родом з Запорізької області. На одному з привалів, скориставшись нагодою, поранив командира і вбив його охоронця. Щоб не потрапити пораненим до рук ворога «Різун», вистрелив собі в скроню.

     Тож, вшановуючи героїчний чин нашого земляка, керівництво Української Головної Визвольної Ради (УГВР) посмертно нагородило В. Андрусяка Золотим Хрестом бойової заслуги 1-го ступеня, також було присвоєне військове звання полковника. Його ім’ям названі вулиці в м. Івано- Франківську, Снятині та Калуші. За останні двадцять років видано десятки книг, в яких досить детально описано діяльність Андрусяка в підпіллі ОУН і УПА.

     У 31 рік Василь Андрусяк загинув за свободу і державність України з девізом «Воля або Смерть». Він мріяв, любив життя і людей. Він кохав. І найпалкіше любив матір Україну, яку не зрадив!

     Слава Україні! Героям слава!

Добавити новий коментар:
  Ваше ім'я:
  Текст коментаря:
  Захистний код:
  Введіть код :
 
Коментарі:  
Коментарі відсутні