« назад до переліку

17.07.2018    
Вітання ювіляру Снятину від лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, письменника, видавця Яреми Гояна
 

     Братньо вітаю Вас, сини і дочки галицько-верховинного Покуття, із святою і урочистою датою у правічній історії українства – Днем Уродин рідного Сина Української Нації і любої нам на планеті Земля Держави України-Руси – славного міста Снятина! Величаємо красеня Снятина – перлину в літописі всенародної слави – божественним іменням Батько, бо він, як Батько в отчому домі, од першого свого Дня Уродин, міцно стоїть на охрещеній мальовничій верховині над карпатською рікою Прут! Стоїть справіків як витязь і твердиня національного духу, стоїть і нині, благословенної та дарованої небесами, вибореної жертовністю поколінь, воскресіння Соборної України! Стоїть як Батько, високий і дужий, у святковому покутському білому убранні на верховітті піднебесної ратуші, руку притулив до чола над очима і віщим зором виглядає дітям під сонцем воскреслу Самостійну Державу Україну, а стріли годинника пригортають до себе віки-століття, і дзвони, мов у соборі на Великдень, переможно видзвонюють воскресіння!

     Снятин – колиска мого роду і моєї долі. Тут, у селянській хаті під крутою снятинською горою, у християнському гнізді «Касіянівка», в оселі татового селянського аристократизму і січової хоругви діда – кошового Галицької Січі в Микулинцях, народилася моя мама Олена, наймолодша сестричка рідного брата Василя – художника світової слави Василя Касіяна, зримий образ і висвячений дух якого поселились навічно в Снятині. Ось бачимо його, Маестро мистецтва, який щойно вийшов із татової хати під святе українське небо, як хлібороб на урожайне пшеничне поле, із закоченими поза ліктями рукавами сорочки, вийшов, як завжди любив вирізьблювати красу, до праці. Нахилився над графічною дошкою, почекаймо хвильку, і зараз із-під рук його вродиться багато ілюстрований «Кобзар» Тараса, славні Шевченкініана і Стефаникіана, і почуємо сповідальний голос Сина Покуття вдячності Василеві Стефанику за врятоване йому життя в Першій світовій війні, і про те, що в українській літературі є два великі майстри слова, яких не можна читати без сліз, - це наші генії Шевченко і Стефаник.

     Дякую Снятину за школу, освячену іменем Василя Стефаника, який тут учився, як і мій рідний Вуйко Василь Касіян, за школу, що одчинила переді мною двері до освіти, мов благословила для молитви у церкві. Дякую районній газеті за висвітлену дорогу в журналістику і письменство, де прийшла в мою долю Шевченківська премія, дорогу, що з роками приводила мене не раз до Снятина і до сіл Снятинщини, з книжками «Веселки», і тепер кличе, і вічно буде кликати з книгою в руці. Дякую Вам, господарі Снятинщини і Прикарпаття за родинну увагу до спадщини-скарбниці Василя Касіяна і до моєї скромної праці в царині поетики слова і української духовності – іменних премій Василя Стефаника і Марка Черемшини та інші знаки вшанування, що дарують мені силу життя для України.

Обіймаю душею

Ваш Ярема Гоян

Добавити новий коментар:
  Ваше ім'я:
  Текст коментаря:
  Захистний код:
  Введіть код :
 
Коментарі:  
Коментарі відсутні