« назад до переліку

18.01.2019    
ВІТАННЯ
 

Славній Ользі Козубській – 93!

     Сьогодні славне 93-річчя зустрічає жінка неймовірної долі та вдачі, справжня патріотка своєї Батьківщини Ольга Павлівна Козубська. Шановну іменинницю вітають міський голова Анатолій Шумко, депутатський корпус міської ради, виконавчий комітет, члени громадської ради, працівники адмінапарату. Також до привітань приєднуються працівники газети «Снятинська вежа».

     Бажаємо Ользі Павлівні міцного здоров’я, благополуччя, віри та надії в краще майбутнє. Нехай Ваша нелегка життєва стежина буде прикладом для теперішнього та прийдешнього поколінь. З роси і води Вам дорога наша іменнинице!

 

     Довідка. Ольга Чайківська (Козубська) народилася 18 січня 1926 року на Тернопіллі. Батьки Павло і Марія, прості селяни були національно свідомими і відповідно виховували дітей Ольгу і Марію. Навчалась у гімназії, а потім Бучацькій середній школі. За німців навчалася у Чорткові в українській гімназії імені Маркіяна Шашкевича «Рідної школи». Записалася до Марійської дружини, співала в хорі, яким опікувався отець Марко Дирда.

     У 1942 році патріотично налаштована дівчина вступила до «ОУН Юнацтва», щоб вести боротьбу з окупантами. Отримала псевдо «Лискавка».

     У січні 1944 року Ольга Чайківська одержала атестат про закінчення гімназії, а в лютому вже стала провідницею юнацтва жіночої сітки ОУН Бучацького району. В червні того ж року Ольга відбула вишкіл у Чорному лісі і дістала псевдо «Леся».

     Діставши дозвіл на легалізацію, вона вчителювала у Струсівському районі і стала директором школи. У вересні 1945 року вступила на фармацевтичний факультет Львівського медінституту, а уже 8 грудня 1946 року її закуту в наручниках повезли до Тернопільського МДБ. Не зумівши добитись від неї згоди на співпрацю, емгебисти кинули її у підвал зі щурами, а пізніше суд, що відбувся у березні 1947 року оцінив вину дівчини десятьма роками таборів і п’ятьма роками позбавлення громадянських прав.

     Звільнили її у 1956 році і вона поїхала до Копєйська Челябінської області, куди вивезли на вічне спецпоселення батьків і сестру. Попрацювавши там у лабораторії міської лікарні, закінчивши фельдшерське училище, вона виїхала на Україну. Але її і в Вовчинці біля Івано-Франківська і в Теребовлі на Тернопіллі давали двадцять чотири години на виїзд, і вона повернулася до Копєйська.

     Через два роки вона спробувала ще раз влаштуватись на Тернопіллі у Копичинцях, де була її двоюрідна сестра Ольга Кульчинська, але у паспортному столі їй порадили забиратися з міста. Виснажена, хвора, зневірена, без копійки в кишені Ольга відважилася піти на прийом до голови облвиконкому Дорофєєва. Він дозволив їй прописку. Влаштувалася на роботу в Копичинцях і у 1962 році до неї приїхали з чужих країв батьки та сестра.

     У вересні 1963 року Ольга вийшла заміж за брата табірної знайомої Галини Шубської Олега Козубського. Він працював тоді в Каушанах Молдовської РСР, і уже в червні 1964 року в них народився син Юрій. Через чотири роки у 1968 році перебралися до Снятина. В цьому їм допомогла Наталія Семенюк, дружина відомого письменника Марка Черемшини.

     З проголошенням незалежності України Ольга Чайківська-Козубська всі свої сили, енергію та вільний час віддала громадській роботі, вихованню молоді. У серпні 1995 року стала головою Снятинського осередку Всеукраїнської ліги жінок. Після пяти років самовідданої праці передала керівництво жіночим осередком Любові Томяк. З чоловіком Олегом і другими громадськими діячами упорядкували музей полковника УПА Василя Андрусика.

Добавити новий коментар:
  Ваше ім'я:
  Текст коментаря:
  Захистний код:
  Введіть код :
 
Коментарі:  
Коментарі відсутні